Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Василенко Василь
Поліщук Тетяна
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Головний диригент Київської опери на Подолі про новинку у репертуарі театру
28 грудня 2023, четвер
Поширити у Facebook

23, 24, 25 грудня відбулися прем’єрні покази балету “Сойчине крило” в Київській опері на Подолі. Нагадаємо, Анатолій Кос-Анатольський написав музику за мотивами однойменної новели Івана Франка ще у далекому 1956 році. Тоді ж відбулося “першопрочитання” цього балету у Львівській опері. У репертуарі театру постановка протрималася лише два роки. Потім про цей твір фактично забули...

Після 67 років забуття у Київській опері на Подолі представили балет у новій редакції. Це драма про кохання й важку дорогу додому... Якщо у драматичних виставах режисери робили постановки на двох акторів, що розповідали про перипетії героїв, то у балеті мовою танцю й пластики хореограф та автор нового лібрето Георгій Ковтун задіяв не лише всю танцювальну трупу театру, а й залучив ще учнів та студентів Київського хореографічного коледжу.Особливий респект - музикантам оркестру під орудою головного диригента Київської опери Василя Василенка, що виступив автором нової музичної концепції балету “Сойчине крило”.
Наступні покази анонсують 25 і 26 січня.

ПОСТАНОВНИКИ:
Керівник проєкту - Петро Качанов

Хореограф та автор лібрето – Георгій Ковтун
Диригент – Василь Василенко
Сценограф - Андрій Злобін
Художник костюмів – Дмитро Курята
Музична редакція – Василь Василенко

ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ (по черзі виступають кілька складів танцівників):
Манюся – Анастасія Романицька, Оксана Бондаренко, Яна Губанова
Массіно – Артур Козенко, Дмитро Завада, Данило Шостак
Сойка – Емілія Лєгостаєва, Богдана Бондар, Галина Гриньків, Олександра Танцюра
Генріх – Володимир Михайлов, Артур Козенко, Данило Шостак
Зігмунд – Альберт Діеп, Олег Буц, Володимир Михайлов
Коханка Зігмунда – Богдана Бондар, Галина Гриньків, Олександра Танцюра, Вікторія Цап

Поліцай – Олег Буц, Альберт Діеп, Володимир Михайлов
Купець – Анатолій Воронцов, Альберт Діеп, Данило Шостак
Юнак – Дмитро Завада, Артур Козенко
Самурай – Мирослав Черноус, Олег Буц
Імператор – Володимир Михайлов, Анатолій Воронцов
Танго на столі – Дмитро Завада, Мирослав Черноус
Містяни та селяни, гості в ресторані, наложниці, російський люд, японські танцівниці, самураї - артисти балету.
Учні та студенти Київського державного фахового хореографічного коледжу.


Як народжувалася ця постановка розповідає Music-Review Ukraine маестро Василь ВАСИЛЕНКО.




МАЙЖЕ ДЕТЕКТИВНА ІСТОРІЯ ПРО ПОШУК НОТНОГО МАТЕРІАЛУ...

- Ви й Петро Качанов, керманич Київської опери, є авторами ідеї, аби балет Кос-Анатольського “Сойчине крило” відродити на сцені після майже 67-річного забуття. Музика - чудова, але чому її так довго не виконували? Розкажіть, як народжувався цей проєкт?

- Були різні варіанти творів сучасних композиторів, які ми розглядали для постановки в нашому театрі, але після того, як послухали сюїту з балету Анатолія Кос-Анатольського “Сойчине крило”, котра справила на нас неповторне враження, вирішили розшукати цей твір. Кос-Анатольський – геніальний композитор, якого переважна більшість українців знають, як автора популярних романсів «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Ой піду я межи гори», «Солов'їний романс», «Два потоки з Чорногори» та інші.

Про нього говорили: "Він писав, як співають птахи". Крім балету «Сойчине крило», у творчому доробку композитора ще два балети: «Хустка Довбуша» і «Орися». Дві кантати «Давно це було» (на слова Тараса Шевченка) і «Безсмертний заповіт» на власні слова, а також ораторія «Від Ніагари до Дніпра». Серед вагомих творів композитора – перший в українській музиці концерт для арфи з оркестром (1954), два фортепіанні концерти, «Закарпатська рапсодія» для скрипки і фортепіано, ряд фортепіанних і оркестрових мініатюр (1960-70-і рр.), опера «Назустріч сонцю» та оперета «Весняні грози». Автор багатьох вокально-симфонічних творів, інструментальних концертів, пісень, музикознавчих праць, а також чимало зразків театральних і камерно-інструментальних жанрів. Взагалі спадщина композитора - це більше 500 творів!

Хочу нагадати, що майже 40 років Кос-Анатольський очолював Львівську організацію Спілки композиторів України. Завдяки йому народилась велика плеяда музикантів, диригентів, композиторів, зокрема Богдан Янівський, Мирослав Волинський. Стараннями Анатолія Йосиповича був звільнений із заслання Василь Барвінський, а також повернувся з Сибіру Мирослав Скорик.

Кос-Анатольський багатьом допомагав, як у творчих питаннях, так і в розв'язанні життєвих проблем. «Це був будівничий музичної культури» – казав про свого вчителя композитор Олександр Козаренко.

Ознайомитись з клавіром нам допомогла Лариса Тарасенко, архіваріус Національної опери України. Другий клавір, котрий знадобився в роботі, ми знайшли у бібліотеці Національної музичної академії України.

Завдяки Василю Вовкуну – генеральному директору-художньому керівнику Львівської опери – отримали нотний матеріал у повному обсязі, включаючи партитуру, клавір та оркестрові голоси.


“ПУБЛІКА ОПИНЯЄТЬСЯ У БЛАГОДАТНИХ ОБІЙМАХ МУЗИЧНОГО РОЗМАЇТТЯ БАЛЕТУ, НАПОВНЕНОГО ЛІРИКО-ДРАМАТИЧНИМ МЕЛОСОМ

- Ви зробили більш сучасну музичну редакцію твору Кос-Анатольського, а Георгій Ковтун переробив лібрето...

- У нас вийшла нова історія... Нагадаю, у композитора твір був написаний на чотири дії, а ми скоротили до двох. Музика настільки мелодійна, і, в той же час, колоритна, динамічна, неповторна, й вже з перших тактів глядачі потрапляють у карнавальну атмосферу, магію Різдвяного настрою святкового натовпу. Фанфари «Коломийки» втягують всіх присутніх у залі в дивовижну танцювальну феєрію. Раптом свято зупиняється, й авансцену заповнює поетичне тріо - спогад головного героя Массіно про кохану Манюсю з музичним «трепетом Сойчиних крил» у соло кларнета. Так починається ця драматична історія про кохання... Публіка опиняється у благодатних обіймах музичного розмаїття балету, наповненого лірико-драматичним мелосом, що витончено передає психологічний настрій сценічних героїв.

Для цього композитор майстерно використовує різноманітні інтонації: фольклорні форми, гуцульські мотиви, я б сказав, жанрові поєднання побутових танців - польки, вальсу, танго, мазурки. А для підсилення глибини переживань головної героїні балету - Манюсі, хореограф Георгій Ковтун, у її танці “вкраплює” a cappella виконання знаменитого солоспіву Анатолія Кос-Анатольського, на слова Івана Франка -“ Ой ти, дівчино, з горіха зерня” і народної пісні “Ой не світи, місяченьку”. Всі терни життєвих випробувань і поневірянь, що випали на долю Манюсі, калейдоскопічно проявляються в музичній драматургії композитора, який досить яскраво і зворушливо змальовує настрій героїні: спочатку закоханої, загадково обнадійливої, згодом розгубленої, розчарованої та, врешті, – з трагічною долею. Але “чарівне крило” Сойки ліричним лейтмотивом поступово воскрешає в душі Манюсі потребу летіти на крилах надії до рідного краю, до коханого Массіно...

Відродження балету “Сойчине крило” на сцені Київської опери – це благословенна творча лепта нашого колективу з нагоди 40-річчя пам’яті Анатолія Кос-Анатольського.

СПІВ ЯК “КРИК ДУШІ”

-У виставі органічно «вплелися» у дійство дуже відомий романс теж А. Кос-Анатольського «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», написаний на легендарний вірш Івана Франка, та українська народна пісня «Ой не світи, місяченьку». А чому ці твори лунають у запису Уляни Малиняк (учасниці телешоу «Х-фактор-4»), а не наживо, бо у вашому театрі прекрасних солістів не бракує?

- Тут виник один нюанс. Коли ми почули, як виконує романс Уляна Малиняк, то були вражені. Саме в її співі відчувається той трепет, біль розлуки, тривога... Щось таке проникливе, як у знаменитому романсі Миколи Лисенка на слова Генріха Гейне "Коли розлучаються двоє”…

У солоспіві Франка і Кос-Анатольського також відчувається той самий трепет. Цей романс дійсно органічно «вплетений» у нашу постановку. До речі, друга народна пісня “Ой не світи, місяченьку” викликала дискусію. Втім, Георгій Ковтун переконав, що, коли після бою з Самураєм лежить оплакуваний Манюсею, загиблий Юнак, ця пісня додає ще більшої трагедійності сюжету...

Виходячи з того, що жодна з прослуханих вокалісток не змогла передати наживо у своєму співі глибину болю закоханих, ми зупинились на фонограмі Уляни.

“МУЗИЧНУ РЕДАКЦІЮ Я ВИБУДОВУВАВ НА ОСНОВІ НОВОГО ЛІБРЕТО“

- Як вам працювалося з хореографом Георгієм Ковтуном? Чи доводилося підлаштовуватись під танцівників, змінюючи ритми музики “Сойчиного крила”?

- Перш за все, я хочу сказати, що наша прем’єра - це ще один яскравий доказ театральної доктрини, яку сповідує Петро Качанов, директор-художній керівник Київської опери – відродження нашої музичної спадщини. У новій музично-сценічній редакції Сойка представлена в досить розгорнутому образі, як окремий персонаж, чого не було у першій постановці. Георгій Ковтун трактує Сойку, як оберіг любові героїв ... Музичну редакцію я вибудовував на основі нового лібрето.

З маестро Ковтуном мені працювалося дуже легко, адже знаю його давно, ще з періоду роботи в Одеському оперному театрі. Мені завжди імпонувала його харизма, невгамовність творчої фантазії і темпоритм її музично-сценічного втілення. Це культовий майстер, за плечима якого сотні виняткових театрально-видовищних постановок по всьому світу.

- Ви, особисто, задоволені тим, якою вийшла прем’єра “Сойчиного крила”? Можливо, потрібно в афіші повідомляти глядачів, що це вистава для дорослих, або +16? Бо поширене піарне гасло театру у соцмережах: “Хочемо, щоб “Сойчине крило” замість “Лускунчика” стало доброю Різдвяною традицією та українською балетною класикою кожного Нового рокуспантеличує публіку. Твір Петра Чайковського - це була казка, а “Сойчине крило” - драма про те, як важливо не втрачати кохання...

- Я вважаю, що треба делікатно змістити акценти. Ви маєте рацію. Нам не треба зациклюватися й проводити аналогії, вибудовувати антиподи щодо “Лускунчика”. Це окрема історія...Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє національне мистецтво, цим самим відвойовувати театральні концертні зали світу.

Дійсно, “Сойчине крило” - це вистава для дорослих, а для молодших глядачів у репертуарі нашого театру достатньо цікавих вистав. Я задоволений, що нам вдалося знайти творчий тандем з Георгієм Ковтуном. Ми, всі служби театру, разом продуктивно попрацювали й бурхливі оплески глядачів – яскравий доказ нашого успіху.

- Пане Василю, поясніть, а що це за фінал балету, коли з’являється Сойка, а під її ногами... сидить дівчинка-дитина? - Я думаю, Георгій Ковтун подає це, як розповідь про подальшу долю пари возз’єднаних, Массіно і Манюсі. Сойка виступає не лише як оберіг кохання, а й благословляє на продовження роду.

“ЧИМАЛО МИТЦІВ, ЯКІ БУЛИ ОКРАСОЮ НАШОГО ТЕАТРУ, НИНІ ВИСТУПАЮТЬ НА ПРОВІДНИХ ОПЕРНИХ І ФІЛАРМОНІЧНИХ СЦЕНАХ НЕ ЛИШЕ УКРАЇНИ, А Й СВІТУ”

- Ще одне питання не про прем’єру, але про дуже важливе на сьогодні. Через повномасштабну війну багато творчих колективів зазнали втрат: одні виїхали за кордон, інші змінили професію і захищають, зі зброєю в руках, нашу державу. Склад оркестру Київської опери сильно змінився, бо балет практично оновився - десь 90 відсотків нові митці. А хор, солісти?

- Через війну у нас відбулася непередбачувана ротація кадрів творчого колективу. Той контингент артистів, котрий органічно влився в усі творчі цехи до 2022 року, на жаль, ми розгубили через повномасштабне вторгнення рашистів. Дехто з митців сім’ями виїхали за кордон. Деякі, з часом, робили спроби повернутися. Дехто воює... Через війну брак професіоналів відчуває не лише наш театр, а на жаль, всі творчі колективи України.

Наш театр – єдиний в Україні, – котрий не лише своєю назвою покликаний «серце віддавати дітям», самовіддано дбає про них, як про найбільше національне багатство України. А тому давно заслуговує на статус «Національний».

- А як же вам вдається тримати репертуар на високому рівні й презентували нові програми?

- Дуже важко. Це потребує великих творчих зусиль по всіх параметрах: і оркестру, і солістів, і балету, і хору. Чимало митців, які були окрасою нашого театру, нині виступають на провідних оперних і філармонічних сценах не лише України, а й світу. А тому й штат не повністю укомплектований. Тож рятуємо себе шляхом залучення артистів, які працюють за сумісництвом.

Викручуємось, як можемо, але тримаємося! Як говорить східне прислів'я; «На дні терпіння осідає золото». Головне, що нас тішить, це – наявність нової армії глядачів, що зростає, попри всі труднощі.




















Автор: Тетяна Поліщук
Диригенти: Василь Василенко
Діячі мистецтв: Тетяна Поліщук



Інші:

«В Європі почали слухати українську музику»
Диригентка Оксана Линів: Чайковського треба українізувати
Творчий шлях композитора і диригента з Луцька Володимира Рунчака
"Вже це все набридло": співачка Монастирська про те, як замінила путіністку Нетребко і настрої за кордоном
Львівський органний зал: українські ноти, які об'єднали світ
Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
"Кіт у чоботях"
“Opera Europa - це велике інформаційне і колегіальне поле”
Володимир Сіренко: “Продовжуємо активно працювати”
“Ми займаємося творчими пошуками нових форм виразності, вдосконалюючи свій професіоналізм”
На Херсонщині завершився XXV Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії"
Як стати людиною?
«Життя неможливо зіграти під фонограму, як і справжню музику», — диригентка Леся Шавловська
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
1.jpg