Наш голос у "Ла Скала": арія Петра | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Наш голос у
Остапенко Петро
Наш голос у "Ла Скала": арія Петра
26 серпня 2013, понеділок
Поширити у Facebook

Цього літа українських меломанів зігріла приємна новина. Престижний грант уряду Італії виграв молодий український баритон Петро Остапенко. Це дає йому унікальну можливість пройти дворічне стажування в Академії театру "Ла Скала".

Петро Остапенко. Фото з сайту: http://gazeta.dt.ua/

За умовами змагань, кандидати в "Ла Скала" повинні бути віком до 29 років, мати диплом спеціаліста або магістра. Наш співак уже заявив про себе в Київському театрі оперети, де зайнятий у багатьох постановках.

П.Остапенко пройшов чотири відбірні тури — кастинг у Києві, потім три тури в Мілані. Журі — дуже суворе. Другий і третій етапи прослуховування відбувалися на сцені всесвітньо відомого театру. Претенденти мали виконати вісім творів — шість арій і два романси. Наш виконавець вибрав арію графа ді Луна з "Трубадура" Джузеппе Верді й комічну арію Заїки з опери Масканьї "Маски".

Добре, що уряд Італії так благородно піклується про українських співаків. Наприклад, нашому щасливчикові світить стипендія, на яку можна прожити в Мілані. Хоча криза — вона й в Італії криза. І керівництво академії, нібито, вирішило брати плату за навчання. А це вже проблема.

DT.UA співак розповів про свого вчителя — видатного українського співака Анатолія Мокренка й поділився думками щодо режисерського радикалізму в постановках класичних опер.

— Петре, з листопада у вас починається новий етап у житті — стажування у престижному "Ла Скала". Є вже попередні плани на майбутнє? Хочете залишитися в Італії? Чи збираєтеся повернутися назад в Україну?

— Два роки — надто великий строк, щоб загадувати щось наперед і зазирати в майбутнє. Хотілося б працювати і в Україні, й за кордоном. Утім, так працюють багато українських виконавців... Назавжди їхати з України не хочу.

Поки що в мене були лише дві гастрольні поїздки — це Бухарестський оперний театр, куди ми з Театром оперети возили "Циганського барона", де я виконував партію Оттокара. А друга — фестиваль у Вроцлаві, в якому я брав участь.

— Які всесвітньо відомі баритони слугують вам джерелом натхнення, чиї записи ви готові слухати для самоосвіти й задоволення?

— Найчастіше слухаю радянського баритона Павла Лісіціана. Він мій кумир, мій педагог, він — як настільна книга. Теж ліричний баритон, як і я. Знаю, що Лісіціан — один із перших радянських виконавців, які виступали в Америці. Часто слухаю його перед концертами, щоб "налаштуватися".

— У Національній музичній академії України ви навчалися у класі Анатолія Мокренка, нашого знаменитого виконавця. Що він дав вам як педагог, як людина? Кажуть, він дуже скромний, але завжди творчо зосереджений.

— Анатолій Юрійович Мокренко — людина старих, у хорошому значенні, моральних засад. І мені це дуже імпонує. Він не тільки мій педагог у професії, він ще й учитель життя. Від творчого й людського спілкування з ним я став більш наповненим, а в плані музики саме він відкрив для мене все розмаїття музичних барв...

Цього року Анатолій Юрійович відсвяткував 80-річний ювілей. Своєму вчителеві я одному з перших сказав про те, що виграв конкурс і два роки стажуватимуся в Академії театру "Ла Скала". Він гаряче мене привітав.

— А що вам імпонує в його виконавській манері?

— Він завжди викладався на сцені максимально — двоє глядачів-слухачів у залі чи тисяча... У кожному разі він працював на всі сто відсотків. Я теж так стараюся... Вважаю, що це завдання кожного артиста: ніколи не працювати впівноги, а завжди на максимумі.

— Які твори ви чули в його виконанні?

— Кілька разів дивився фільм-оперу режисера Олега Бійми "Лючія ді Ламмермур", знятий на Українській студії телевізійних фільмів 1980 року. Партію Генріха виконує Анатолій Мокренко, Лючії — Євгенія Мірошніченко. Це — легенди українського мистецтва.

Є телефільм-опера "Фауст", знятий 1982 року... Але там Анатолій Юрійович лише співає партію Валентина, а в кадрі актор Ааре Лаанеметс. Також я слухав у його виконанні безліч українських народних пісень. Маю диск пісень Олександра Білаша у виконанні Анатолія Мокренка. Знаю, що вони були знайомі, й композитор спеціально для нього писав свої твори.

— Як вам здається, чи потрібні нині українському музичному театру молоді артисти, сильні голоси? Якщо багато хто, на жаль, не може тут реалізуватися повною мірою.

— Виконавські таланти Україні завжди потрібні. Адже в нас мистецтво розвивається набагато повільніше, ніж у Європі. До того ж в Україні досі залишається застаріла радянська система репертуарних театрів. Вважаю, що ми обов'язково мусимо переходити на контрактну систему. В тій же Європі роботу менеджера виконує оперний агент — він допомагає виконавцям укладати хороші контракти з театрами.

А в нас навіть такого поняття немає. Хоча це найвигідніша система роботи бізнесу, якщо так можна назвати оперне мистецтво.

— А ви маєте свого агента?

— Поки що ні. В листопаді я їду на навчання до Італії. До речі, з другого курсу студенти мають право брати участь у виставах театру "Ла Скала".

— А чи відчуваєте ви свою потрібність і затребуваність удома?

— Із 2010-го працюю артистом-вокалістом Київського національного академічного театру оперети. Дебютував у невеличкій ролі Франсуа у виставі "Звана вечеря з італійцями" Ж.Оффенбаха. Виконав також партії Фредді ("Моя прекрасна леді" Ф.Лоу), Принца Еріка ("Білосніжка й семеро гномів" В.Домшинського), Блінда ("Летюча миша" Й.Штрауса), Оттокара, слуги Зупана ("Циганський барон" Й.Штрауса).

Фінансово, звичайно, це не дає великого доходу. Мистецтво в Україні взагалі не дуже високо оплачується. Але оскільки невдовзі навчання, кілька місяців планую попрацювати в театрі.

— Пригадайте свої перші професійні кроки. Що спонукало вас пов'язати своє життя з музикою?

— З дитинства мені подобалося співати. Але вокальне мистецтво передбачає сформованість голосового апарата. Не можна років у вісім співати вже добре поставленим голосом. Знаю, що багато хто з оперних виконавців починає з естради, але я не йшов цим шляхом. Моя мама добре співає, але як аматор, закінчила лише музичну школу.

Пам'ятаю, вона грала на фортепіано, а я підспівував.

— Чи часто відвідуєте музичні прем'єри в Україні?

— Часто потрапляв на передпрем'єрні покази. Адже квитки на прем'єру — недешеві, а я ще студент, у театрі оперети працюю за сумісництвом і не претендую на високі ставки.

І взагалі добре слухати-дивитися виставу, коли вона вже встоялася, зіграна кілька разів. А на прем'єрі зазвичай усі нервуються. Мені взагалі імпонують жанри, де є хепі-енд. Оперета щодо цього хороший жанр. Там завжди свято.

— Чи дивитеся ви музичні постановки на телеканалі "Меццо"? Які з них вам особливо сподобалися?

— Знаходжу записи в Інтернеті. З останніх дивився "Бал-маскарад" Верді в туринському театрі Реджіо. У виставі співає наша Оксана Дика. Цікава сучасна постановка...

— А як сприймаєте нову радикальну оперну режисуру, коли постановники нещадні до епохи й оригіналу?

— Будь-яка постановка має право на життя, якщо глядачеві це цікаво. І виконавець, погоджуючись на роль, заздалегідь знає, в чому братиме участь.

Я не приймаю надто кардинальних постановок, коли не просто змінюють сюжет, епоху, а коли переступають і певні моральні рамки.


Автор: Катерина Константинова
Виконавці: Петро Остапенко
Джерело: Газета "День"



Інші:

"Вже це все набридло": співачка Монастирська про те, як замінила путіністку Нетребко і настрої за кордоном
Львівський органний зал: українські ноти, які об'єднали світ
Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
"Кіт у чоботях"
“Opera Europa - це велике інформаційне і колегіальне поле”
Володимир Сіренко: “Продовжуємо активно працювати”
“Ми займаємося творчими пошуками нових форм виразності, вдосконалюючи свій професіоналізм”
На Херсонщині завершився XXV Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії"
Як стати людиною?
«Життя неможливо зіграти під фонограму, як і справжню музику», — диригентка Леся Шавловська
“До перемоги”
Як народжується музика?
“Тримаємо культурний фронт”
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
217.jpg