| Стаття |
|
|
|
|
Держава ігнорує театр і академічну музику
30 липня 2019, вівторок
3600 вистав із понад 30 країн світу покажуть на Міжнародному фестивалі театрального мистецтва у столиці Шотландії — Единбурзі. У заході візьме участь київський незалежний театр "Мізантроп" із постановкою "Король Убю". Україна буде представлена на фестивалі вперше за більш як 10 років.
— "Король Убю" показуватимемо щодня з 1 по 10 серпня, — розповідає співзасновник театру "Мізантроп", композитор Дмитро Саратський, 35 років. — Це вистава за мотивами п'єси французького драматурга Альфреда Жаррі. Головний герой — драгунський капітан. За намовлянням дружини влаштовує державний переворот. Проводить абсурдні реформи, якими збіднює громадян і казну, за сюжетом.
У Франції "Король Убю" вперше поставили 1896 року. Вважають, що автор передбачив усе ХХ століття із його тоталітаризмом, війнами та революціями. А образ Убю — літературна предтеча диктаторів, подібних до Гітлера і Сталіна. Українська прем'єра постановки відбулася у грудні 2017-го.
Із нашого репертуару обрали саме цю виставу, бо це політична сатира — те, що цікавить людей у всьому світі. Для нашого театру це буде другий виїзд за кордон.
Театральний фестиваль у Шотландії — один із найбільших у світі.
— Там немає конкурсної програми й журі, — продовжує Саратський. — Кожен театр орендує приміщення й показує свою виставу. Брати участь у такому масштабному форумі — цікаво й важливо, бо зможемо виступити перед публікою з усього світу. Підготовка йде складно, тому що постійно шукаємо кошти. Основні витрати покрили — квитки, оренда сцени, візи. Загалом ця подорож обійдеться у більш як 260 тис. грн.
Сьогодні відбувається відродження українського театру, але водночас він перебуває в ізоляції. В Україні не гастролюють провідні європейські колективи. У поп-музиці такої проблеми вже немає. Є багато концертів, фестивалів із найвеличнішими зірками світової естради. А з топових театральних режисерів у нас був лише покійний литовець Еймунтас Някрошюс (помер у листопаді 2018 року. — ГПУ).
Так само українські колективи не мають змоги їздити в Європу, Америку, Австралію. Є якась мізерна кількість закордонних гастролей, що ніяк не впливає на світовий театральний рух.
Але в останні п'ять років сформувалася серйозна течія недержавних театрів. Їх створюють мобільніші й активніші митці. Якщо не можуть кудись поїхати, то дивляться спектаклі на відео.
У нас держава сучасний прогресивний театр не фінансує. Привезти видатного режисера з виставою — дорого. Якщо ми запрошуємо англійського співака Елтона Джона, можемо продати квитки, покрити гонорар зірки, і ще залишиться. А якщо захочемо везти виставу, скажімо, бельгійця Яна Фабра, яка коштує десь близько того, то на стадіоні її не показуватимуть. Це буде зал на 500–600 місць. Як це монетизувати? Зробити квитки по 10–15 тисяч гривень? Ніхто не піде. Тому тільки меценати, або держава. Поки що державна політика щодо цього відсутня. Кінематографом влада займається, але не театром і не академічною музикою.
Автор: Ілля ПРОКОПЕНКО
Джерело: gazeta.ua
Додати: 
|