| Новина |
|
|
|
|
Згадуємо Алемдара Караманова
3 травня, неділя
Поширити у Facebook
3 травня день пам'яті Алемдара Сабітовича Караманова - композитора зі світовим ім'ям, народного артиста України, академіка Академії мистецтв України, Шевченківського лавреата, двічі лавреата Державної премії Криму (1934-2007).
Його називали «кримським Бетховеном», внесок його у розвиток світової музичної культури є неоціненним.
Алемдар Караманов був засновником музичного напрямку "Релігія в симфонизмі". Радянські владці забороняли виконувати його твори, тому що він давав ім релігійні назви і категорично відмовлявся їх змінювати. У спадку Караманова 24 симфонії для великого оркестру. Ім'я для кожної з них він обирав з Біблії.
Народився майбутній композитор в Сімферополі в родині українки і турка.
Його батько - Сабіт Темель Кагирман (Караманов - русифікована версія прізвища батька) був репресований в 1944 р. і засланий до Сибіру, звідки не повернувся.
Алемдар Караманов закінчив Сімферопольське музичне училище і московську консерваторію. Його однокурсник Альфред Шнітке називав Караманова генієм.
Композитор не спокусився на московські перспективи і повернувся до свого Криму, який безмежно любив. Алемдар Караманов рідко виїздив за межі Сімферополя. З авторськими концертами у 1991 р. він побував у Чехії, а в 1994 р. - у Лондоні, де вперше було виконано його "Stabat Mater".
У доробку композитора симфонії, фортепіанні концерти, балети, авангардні твори.
«Мало хто розумів, що Алемдар Караманов просто випередив свій час, - підкреслює відомий піаніст, засновник Odessa Classics Олексій БОТВІНОВ. - Він працював у стилі неоромантизму, але багато в чому передбачив мінімалізм — напрямок, який виник у США через 10 років після створення «Аве Марії».
Мінімалісти проголошували повернення музики до свого коріння, реабілітували гармонію та мелодію. Багатьом після «зауму» авангарду ця музика здавалася надто «простою», але зараз вона здобула світове визнання.
У Караманова є щось спільне з мінімалістами, зі Стівом Райхом та Філіпом Ґлассом. Ґлас, мабуть, найвидатніший із представників цього напряму. Він пише чудову музику, у тому числі для кіно. Твори Ґласса настільки зрозумілі і близькі сучасному слухачеві, що їх часто приймають за рок композиції в акустичному виконанні. Виходить, що Караманов рухався у цьому напрямку набагато раніше.
Загалом, подібна еволюція була характерною для ХХ століття. Ми вже згадували, що до релігійної тематики та пов’язаної з нею відповідної естетики звертався пізній Шнітке. Хоча він і раніше досить часто вводив у свої твори цитати із музики Середньовіччя та Ренесансу. Показовим є також приклад польського композитора Кшиштофа Пендерецького.
Він починав із найрадикальнішого авангарду, але в останній період життя писав твори, які чимось нагадували музику Баха та мали чітко виражений релігійний зміст. Це був рух від надмірної «складності» авангарду до первозданної архетипічної «простоти».
Справжнє мистецтво — це свого роду «машина часу». Воно поєднує людей, епохи, цілі культурні світи, відкриває двері в іншу реальність. Саме такою є музика Алемдара Караманова».
Іменем Алемдара Караманова названо астероїд 4274.
Світла пам’ять!


|