|
|
LvіvMozArt ангажував короля кларнета
18 серпня 2019, неділя
Поширити у Facebook
У першій декаді серпня в західній столиці України відбувся ІІІ Міжнародний музичний фестиваль LvіvMozArt.
Нинішній форум тривав 10 днів і складався з майже 30 заходів з участю відомих та молодих академічних музикантів з усього світу.
Дивний факт: Львів — місто, безпосередньо пов'язане з ім'ям великого В.А. Моцарта. Точніше, з його потомством. Династія Моцартів-музикантів починається з Леопольда — батька генія віденської класики, відомого скрипаля, композитора й педагога ХVIII ст., автора досить шанованого досі посібника з навчання гри на скрипці. Життя придворного зальцбурзького композитора не пов'язане безпосередньо з Україною. Як і життя його знаменитого сина. Але внук Леопольда — Франц Ксавер, молодший нащадок великого Вольфганга Амадея, прожив 30 років у Лемберзі, як і сьогодні називають Львів німецькомовні гості.
Україна — єдина країна у Східній Європі, що має стосунок до славетної родини. Завдяки ініціативі диригентки Оксани Линів нещодавно Львів офіційно включено до культурного маршруту "Європейські стежки Моцарта", що об'єднує 11 країн.
У львівському Палаці Потоцьких до кінця серпня триватиме виставка "Династія Моцартів: музика та література" з нагоди 300-річчя від дня народження засновника музичної династії — Леопольда.
Вихованка львівської диригентської школи Оксана Линів зробила достойну європейську кар'єру, стояла за пультами провідних симфонічних оркестрів та оперних театрів Заходу. Три роки тому вона організувала в рідному місті потужний міжнародний фестиваль LvivМozАrt. Оксана — його арт-директор, головний ідеолог і своєрідний перпетуум-мобіле.
Уже 8 серпня у Львівській опері в супроводі симфонічного оркестру INSO-Lviv п/к Линів співали сопрано з ПАР Пумеза Мацикіза і таїландський тенор Нуттапорн Тумматі. До програми увійшли твори оперних романтиків ХІХ ст. — Верді, Чайковського, Бізе, Пуччіні, Масканьї. Зіграли Увертюру Ре мажор Франца Ксавера Моцарта. Ця програма й виконавці дуже привабливі.
Мій фестивальний досвід на LvivMozArt стартував із перформансу "Дзеркало", показаного в старому трамвайному депо. На сцені — французький дует у складі композитора й піаніста-імпровізатора Стефано Оліва та циркової акробатки-балерини Меліси фон Вепі в ідеальній взаємодії розіграв коротку, але вражаючу "повітряну" пластичну драму на сюжет написаного 1925 р. роману Йозефа Рота "Сліпе дзеркало". Вистава вдалася захопливою, креативною, музика — нетрадиційною, свіжою, з включенням численних кластерів, звукових плям, широких розривів регістрів. Пластичне вирішення йшло стопами композиторського задуму (а може, навпаки, — піаніст ілюстрував рухи, пози й несподівані повороти партнерки, препаруючи рояль Yamaha). Захоплення, сміливе втілення головної ідеї нинішнього фестивалю: єдність літератури та музики.
Письменник Йозеф Рот — уродженець міста Броди Львівської області. 125-річчя від дня його народження стало важливою складовою Третього LvіvMozArt.
У рамках фестивалю у Львівській опері відбувся чудовий концерт запрошеного з Мюнхена Баварського молодіжного симфонічного оркестру/BLJO. 110 оркестрантів віком від 13 до 20 років живуть і навчаються в різних куточках Баварії й тричі на рік збираються під час канікул, щоб відгранювати майстерність оркестрової практики. Це їм чудово вдається. Під керуванням швейцарського диригента Ніколаса Раусса молоді віртуози продемонстрували досить серйозну програму. У першому відділенні старанно виконали "Трагічну увертюру" Й.Брамса, потім проакомпанували "Пісні мандрівного підмайстра" Густава Малера (соло виконала бездоганно-культурна меццо-сопрано Наталія Боєва, випускниця Санкт-Петербурзької консерваторії, що живе в Німеччині). Її божественні піано, ідеальні, світлі, небесні верхи, м'який рівний тембр, текст і музика, вивчені напам'ять, неповторні. А молоді оркестранти показали не тільки прекрасну зіграність, а й ідеальну чистоту. Чудово прозвучали соло скрипки, арфи й гобоя, відмінно провела партію молоденька литавристка, інтонаційною чистотою потішила мідь.
Кульмінацією, безпрограшним суперфіналом вечора стала пізньоромантична симфонічна поема Ріхарда Штрауса "Так казав Заратустра" за мотивами філософського трактату Фрідріха Ніцше. Музика передає складний зміст у дев'яти частинах, які рухаються за літературним першоджерелом, сповнена численних непростих соло окремих інструментів, технічно складна вся партитура. Овації та вигуки "Браво!" не могли передати захвату. Ремейк: на закритті ювілейного сезону цього року в Національній філармонії популярного "Заратустру" виконував НСОУ. Молоді музиканти з Баварії потішили не менше.
Мій другий день у Львові був дуже насиченим. Удень слухала чудову програму для наймолодших "Подорож Моцарта до Праги", де артистична й добродушна ведуча Наталія Рибка-Пархоменко жваво повела дітей у світ музики, доступно розповіла про музичні інструменти, прем'єру "Празької симфонії" дорослого екс-вундеркінда в Чехії. А львівський Фестивальний оркестр п/к диригентки Наталії Стець (Київ) зіграв кілька моцартівських фрагментів з опер та інструментальних творів у перекладенні для дуетів, що ознайомлювали маленьких слухачів з інструментами, і завершив виступ третьою частиною "Празької симфонії".
Концепцію інтерактивного дитячого концерту розробили європейські музикологи Беттіна Бютнер-Крамер та Ліліан Ген для оркестру Віденської філармонії. Програма здобула велике визнання й неодноразово була презентована різними оркестрами Європи. Саме продуманість, співмірність обсягів тексту й музики, живе спілкування ведучої зробили виставу такою захопливою для дітей і дорослих.
Далі був дружній "батл" Баварського й Українського молодіжних оркестрів. Він мав вигляд своєрідної "подорожі країнами", здійсненої малими ансамблями, і пройшов у філармонії під жваву підтримку присутніх у залі учасників обох колективів та публіки.
Спочатку велика мідна група німецького оркестру, ідеально інтонуючи, чарівно передаючи динаміку й темпи, в чудовому ансамблі зіграла фрагмент із Яна Сібеліуса. Браво, Фінляндія!
Другими вийшли наші молоді музиканти і квартетом ударних інструментів технічно, ритмічно, привертаючи й повністю захопивши увагу залу, виконали п'єсу японського композитора Мінору Мікі Marimba Spiritual для соло маримби в супроводі ударної групи. Чудова п'єса й прекрасне виконання.
Квартет баварських альтів виразно зіграв надпопулярне аргентинське Libertango Астора П'яццолли. Німецький дует кларнета й арфи проспівав англійську пастораль. А чотири контрабаси прогуділи фрагмент симфонії "З Нового світу" Антоніна Дворжака.
У рамках фестивалю у Львівській опері пройшов український симфонічний проєкт Galician Style — музика про Карпати й Галичину. Відіграв симфонічний оркестр INSO-Львів п/к Оксани Линів. Першим прозвучав Концерт для фортепіано з оркестром f-moll Василя Барвінського (написаний у 1917–1937 рр.). Соло виконала українсько-німецька піаністка Катерина Титова. Переважно ліричний твір із вкрапленнями відлуння Гріга й Рахманінова. З музики абсолютно незрозуміло, за що зазнав переслідувань автор, що сидів у мордовських таборах, і чому у дворі львівської консерваторії на багатті показово спалювали його партитури…
Перша "Українська карпатська рапсодія" була написана Левком Колодубом у 1960 р. Диригентка Оксана Линів — тендітна, невисока, струнка молода жінка — відмінний професіонал у чудовій виконавській формі, сміливими впевненими жестами творила потужне, яскраве, глибоко національне симфонічне полотно. Простір Карпат, перегуки сопілок і трембіт на полонинах, прозоре гірське повітря, танці — коломийка, увиванець, аркан. Урочиста кода й шалена завершальна стрета. І знову браво!
Після антракту відомий "Гуцульський триптих" Мирослава Скорика за мотивами його музики до шедевра Параджанова—Іллєнка "Тіні забутих предків" продовжив драматургічне наростання вечора, ставши "точкою золотого перетину". Музика, як і фільм, приголомшлива. Поетичні образи улюбленого фільму постають перед очима, і наче звучить голос Івана Миколайчука: "А чи будемо ми в парі?"…
У виконанні завершального номера — кантати "Чотири українські пісні" Леоніда Грабовського — брав участь Галицький академічний камерний хор (хормейстер Василь Яциняк). Композитор написав її в 1959 р., закінчуючи консерваторію у класі Бориса Лятошинського (починав навчатися в Левка Ревуцького). З 1990-го Грабовський живе у США, в Україні був учасником групи "Київський авангард" (сформувалася в 1965 р.). Масштабний, навдивовижу народний, водночас авангардно свіжий, актуальний донині твір став гідним фіналом Galician Style.
Майже вночі у трамвайному депо грав "король кларнета" Гіора Фейдман і струнний "Гершвін квартет". Зал був повний (на жаль, публіка не всі проекти відвідувала так само активно). Знаменитому духовику 83 роки. Але ви б чули й бачили цього чарівного чоловіка! Скільки доброти, людинолюбства, привітності, як легко й мило підкоряє він слухачів добротою та випромінюванням любові! І як грає на своїх інструментах — кларнеті та бас-кларнеті! Чарівник.
Гіора — справжній син Ізраїлю, хоча народився в Аргентині в сім'ї репатріантів із Бессарабії (батьки переїхали в Південну Америку з Кишинева). Крім блискучої виконавської кар'єри, Гіора Фейдман є справжнім посланцем миру, активно пропагує гуманістичні цінності. Дуже давно живе в Ізраїлі, був тричі нагороджений Великим державним хрестом Німеччини за особливі заслуги у справі примирення євреїв та німців, а 2005-го виступав на запрошення Папи Бенедикта на Світовому дні молоді перед майже мільйоном слухачів.
Концерт складався з двох відділень. У першому публіка поступово переймалася духом і красою клезмер-музики. Зоряному гостю допомагав відмінний квартет: Мішель Гершвін, скрипка, Наталія Райтель, скрипка, Володимир Куниця, альт і Дмитро Горновський, віолончель. Всі вони – вихідці з СРСР, зараз живуть на півночі Франції (Гершвін), у Дюссельдорфі (Горновський, родом з Казахстану), Мюнхені (Райтель, яка закінчила у Лідії Шутко Львівську консерваторію) та Куниця – у Мінську. В роботі квартету великих пауз не буває, на його сайті видно величезну кількість нових концертів, розписаних на довго вперед, зокрема з Фейдманом.
У другому відділенні грали академічну музику, обробки П'яццолли, Гершвіна, народні латиноамериканські пісні. Гіора запропонував залу співати. І всі слухачі, підвівшись із місць, співали зовсім невідому більшості, вивчену за лічені хвилини пісню Los Amigos уругвайського композитора Raul Jaurena. Співали разів 20, гучно й тихо, поводилися як діти — і всі були в захваті.
DT.UA вдалося поспілкуватися з "королем кларнета" Гіорою Фейдманом:
— Чому ви вибрали цей інструмент?
— Мій батько теж грав на кларнеті. Я вчився в рідній домівці, потім — у музичній Академії Буенос-Айреса.
— У молодості ви грали багато академічної музики. Тепер ваша музика більш доступна, демократична.
— Для мене немає обмежень. Це моя мова, я граю класику, фольклор, джаз. Люблю всі види сьогоднішньої музики.
— Як давно співпрацюєте з вашим чудовим квартетом?
— Ми — великі друзі й разом граємо дуже давно (22 роки. — О.К.).
— Хто добирає репертуар і робить аранжування?
— Бог каже мені, що грати. Всі учасники квартету колективно працюють над творами, кожен вносить щось своє.
— З якими великими оркестрами ви співпрацювали?
— З багатьма. (Єрусалимський, Нью-Йоркський, Берлінський симфонічний оркестри, Ізраїльський філармонічний оркестр, міжнародний симфонічний оркестр Німеччини, Ізраїльська камерата, квартети "Гершвін", "Ардітті", "Кронос" та інші колективи. — О.К.)
— Які ваші плани, чи багато готуєте нових виступів?
— Вранці я вилітаю до Гамбурга. Але перспективи на майбутнє є. Щодня Бог дає мені нові плани.
Автор: Ольга Кізлова
Диригенти: Оксана Линів
Джерело: dt.ua
|