Сила спротиву..... | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Сила спротиву.....
Національний Одеський філармонійний оркестр
Власенко Аллін
Сила спротиву.....
Диригент Аллін ВЛАСЕНКО: «Я дуже люблю Національний одеський філармонійний оркестр. Він в Україні особливий»
21 листопада 2014, п'ятниця
Поширити у Facebook

В Одеській обласній філармонії відбувся концерт з участю Національного одеського філармонійного оркестру (художній керівник Хобарт Ерл), і за диригентський пульт став диригент Національної опери України Аллін Власенко. Програма складалася з рідко виконуваних творів переважно модерної музики.

МАЕСТРО АЛЛІН ВЛАСЕНКО З УСПІХОМ ВИСТУПИВ НА ОДЕСЬКІЙ СЦЕНІ / ФОТО УКРІНФОРМ

Так, у Концерті № 3 Прокоф’єва сольну партію виконував піаніст, вихованець НМАУ Олександр Поляков. Він теж навчався у Алліна Григоровича, але як диригент-симфоніст. Його гра залишила напрочуд приємне враження. Соліст виконав один номер «на біс», продемонструвавши, крім прекрасної техніки та глибокого розуміння музичного твору, також почуття гумору. Аллін Власенко з НОФО «на біс» повторив останню, третю частину рапсодії Шабріє, яка завершувала концерт. Як диригент, Аллін Григорович імпульсивний, енергійний, жести його дуже лаконічні та виразні, а як співрозмовник він відкритий, відвертий, любить заглиблюватися в тему. На жаль, умови, за яких відбувався наш діалог, коли артист готувався до виходу на сцену, не дуже сприяли цьому...

Програма була побудована на контрастах — світлому й «сонячному» концерту Прокоф’єва передувала похмура, сповнена драматизму «струнна» Симфонія № 2 Онеггера, в якій оркестр, як і в інших речах, продемонстрував чудову зіграність та колективне відчуття ритму. А завершив симфонію оригінальний штрих — фраза одного інструмента (перший альт — Ія Комарова), в якому прихована заключна інтонація...

Наша розмова з Алліном Григоровичем розпочалася з питання неординарності й складності репертуару.

— Симфонію № 2 французького композитора швейцарського походження Артюра Онеггера одесити раніше не виконували. Вперше я її почув, коли до нас приїздив з концертом один із ректорів Паризької консерваторії. Вона мені дуже сподобалася. Ми виконали ранній варіант, бо існує пізніший, у якому виконується «Пасифік», — розповідає «Дню» Аллін Григорович, — також виконали Третій концерт Сергія Прокоф’єва. На завершення прозвучала «нічна» рапсодія «Іспанія» Еммануеля Шабріє.

— Є упередженість, що слов’яни не так глибоко відчувають особливості західноєвропейської музики, і навпаки.

— Європейська виконавська традиція століттями прививалася на східноєвропейських теренах. Ще свого часу граф Шереметьєв привіз німецький оркестр до Петербурга, і за часів Катерини ІІ це набуло поширення. Згадаймо, що навіть Бетховен взяв кілька тем із зошитів графа Андрія Розумовського й використав їх у своїх творах (тоді він був дипломатом у Відні та приятелем Бетховена. — В. К.). Адже аристократи тих часів були людьми високої культури, музикували. Зрештою, в самій Одесі перша оперна трупа була італійською.

— Які ваші враження від колективу Національного одеського філармонійного оркестру?

— Я дуже люблю цей оркестр. Він в Україні особливий. Одеса взагалі дуже музичне місто, з багатими традиціями. Школа теж надзвичайно високого класу. Це вже набуток поколінь, який передається. Оркестранти емоційні, і їм не треба довго пояснювати. Я неодноразово мав можливість працювати з петербурзькими колективами. У них манера переважно німецька, так сталося: там і Штідрі багато років працював, і Мравінський. Вони не проявляють подібних відкритих емоцій. В Одесі панує творча обстановка, і Хобарт Ерл чудово попрацював, створивши, перш за все, належні умови для оркестру. Зауважте, лише в Карнегі-Холл одесити виступали тричі!

— На вашу думку, як у непростих умовах, у яких нині перебуває Україна, зберегти мистецтво, розвивати культуру? Згадаймо, свого часу Петлюра, щоби врятувати унікальний колектив Кошиця, відправив його у світове турне...

— Петлюра був дуже обізнаною людиною. Проблема культури, її розвиток залежать від багатьох речей. Але, передусім, вона завжди повинна бути під увагою очільників держави. Сьогодні люди зазнають таких стресів, і саме музика рятує, навіть лікує...

Хобарт Ерл як керівник оркестру прагне, щоб гастролери завжди грали щось новеньке. Він пильнує свій репертуар, у нього цікава репертуарна політика. Другу симфонію Онеггера ще називають «воєнною», «антифашисткою». Вона має ті ж емоції, що переживає наша країна нині в Донецьку: тут присутні і горе, і страждання, та, зрештою, фінал її оптимістичний!

— Доводиться чути, що львівські диригенти, послідовники Миколи Колесси         — це так звана австро-празька школа диригування. Нещодавно у нас гастролював Тарас Микитка, бував також Юрій Луців. Ви, як педагог, виховали цілу плеяду талановитих диригентів, визнаних в Україні та світі. Більшість із них час від часу виступає з НОФО, наприклад Володимир Сіренко, Вікторія Жадько, Наталя Пономарчук...

— Свого часу, в роки навчання в аспірантурі, коли Микола Колесса приїздив до Києва, мені доводилося бути у нього асистентом. Згодом ми з Миколою Філаретовичем листувалися. З моїм однолітком Степаном Турчаком, вихованцем Колесси, я певний період разом працював, він навіть був у мене свідком на весіллі. Я вважаю, що немає певної школи, скажімо, варшавської чи віденської, київської чи іншої, але існують певні загальні речі. Хоч би куди я поїхав диригувати — у Китай чи Японію, скрізь мене розуміють.

Школа розпочиналася з композиторського мистецтва: Моцарт, Бетховен, Вебер. Але складно було і писати, і виконувати. Наприклад, Чайковський чи Римський-Корсаков не були диригентами такого рівня, якими були композиторами. Потім професія відокремилася, бо є багато складного матеріалу, який потребує технічного озброєння. Почалося це з Петербурга, де справжнім Колумбом виявився композитор Микола Черепнін, завідувач кафедри диригування тамтешньої консерваторії.

Мій учитель у Київській консерваторії Михайло Каренштейн був учнем видатного Миколи Малька, котрого знає увесь світ. Він навчався спочатку в Петербурзі, а згодом за кордоном, і німецька школа була найпершою. Так що витоки нашої української школи — саме в німецькій, і школа у нас чудова! Скільки лауреатів міжнародних конкурсів! Тільки серед моїх вихованців троє народних та вісім заслужених артистів. Наприлад, Вікторія Жадько — вона перший серед українців лауреат міжнародного конкурсу, бо раніше Москва все брала на себе. Вона також здобула першу премію на конкурсі Ґ. Фітельберга в Катовіце (Польща). А Наталя Пономарчук — це взагалі диво! В Одесі виступала також інша моя учениця Катерина Осадча — лауреат конкурсу ім. С. Турчака...

До речі, київський творчий «десант» матиме продовження. 21 листопада в Одесі разом із НОФО виступатимуть диригент Володимир Кожухар та скрипалька Мирослава Которович.


Автор: Володимир Кудлач
Колективи: Національний Одеський філармонійний оркестр
Диригенти: Власенко Аллін
Джерело: Газета "День"



Інші:

«В Європі почали слухати українську музику»
Диригентка Оксана Линів: Чайковського треба українізувати
Творчий шлях композитора і диригента з Луцька Володимира Рунчака
"Вже це все набридло": співачка Монастирська про те, як замінила путіністку Нетребко і настрої за кордоном
Львівський органний зал: українські ноти, які об'єднали світ
Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
"Кіт у чоботях"
“Opera Europa - це велике інформаційне і колегіальне поле”
Володимир Сіренко: “Продовжуємо активно працювати”
“Ми займаємося творчими пошуками нових форм виразності, вдосконалюючи свій професіоналізм”
На Херсонщині завершився XXV Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії"
Як стати людиною?
«Життя неможливо зіграти під фонограму, як і справжню музику», — диригентка Леся Шавловська
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
119.jpg