|
|
Феномен Авдієвського
На 83-му році життя помер художній керівник та головний диригент Національного заслуженого академічного українського народного хору ім. Григорія Верьовки Анатолій Авдієвський
27 березня 2016, неділя
Поширити у Facebook
Анатолій Авдієвський керував Хором ім. Григорія Верьовки з 1966 року. Також він викладав у Національній музичній академії та мав звання Героя України.
Із 1995 року Авдієвський був головою музичного комітету України у міжнародній музичній раді ЮНЕСКО.
7 березня 2016 р. колектив відсвяткував 50-річчя під керівництвом А.Т.Авдієвського.
«ГРИГОРІЙ ВЕРЬОВКА ПРИМІТИВ МОЛОДОГО ДИРИГЕНТА»
– Перегортаючи сторінки життя видатного музиканта сучасності Анатолія Тимофійовича Авдієвського, переді мною постає дуже талановита людина, титан хорового мистецтва нашої країни, який вивів Хор ім.Г.Верьовки на світовий рівень і зробив українським брендом, - розказала «Дню» відомий музикознавець, доктор філософії мистецтва Галина СТЕПАНЧЕНКО. – 7 березня виповнилося півстоліття, як він був призначений художнім керівником і головним диригентом цього славетного колективу, який заснував легендарний Г.Верьовка. Ще за своє життя Григорій Гурійович примітив талановитого 33-річного диригента і запросив Авдієвського працювати у хорі.
У чому феномен Авдієвського не лише для хорової, а й усієї музичної культури України? Він був видатним хормейстером, музикантом, педагогом і людиною з надзвичайним талантом душі й серця. Мені пощастило в житті, бо ще студенткою Київської консерваторії я 1969 р. відвідувала його репетиції, а перші концерти хору, під його орудою захопили нас своїми новими інтонаціями, новим підходом до національної спадщини, новим звучанням народної пісні. Репетиції молодого, красивого, талановитого маестро, його пластичні руки, його магнетичний погляд заворожував шанувальників хорового мистецтва. Я пригадую, як 1978 р. народжувалась фольк-опера «Коли цвіте папороть» Євгена Станковича, написана на замовлення французького продюсерського центру ”Алітепа” і цю виставу готували до гастролей по Європі (але 1979-го, за дві години до прем’єри, опера була заборонена тодішніми радянськими ідеологами. І лише концертний варіант та окремі фрагменти глядачі змогли побачити і почути у Києві та у Москві. Тільки 2011 р. у Національній філармонії України відбулася прем‘єра – повне концертне виконання фольк-опери. – Т. П.). То було щось феєричне! Якось, після репетиції я (тоді молодий музикознавець) запитала Авдієвського: «Ваш хор заспівав новим звуком, але ж це не народний спів», а він відповів: «Виконувати сучасну партитуру Станковича можна лише універсальним звуком, у якому поєднується і народна й академічна манера співу». Анатолій Тимофійович був реформатором в українському хоровому мистецтві. Він першим ввів у народний хор академічне сопрано і колектив зміг розширити репертуар і заспівати «Щедрика» і «Дударика» Леонтовича та інші твори. Маестро збагатив хорове мистецтво України! Він пояснював, що у різних регіонах нашої країни по-різному співають народні пісні (колискові, ліричні, патріотичні, жартівливі) і кожна композиція має своє темброве забарвлення. Авдієвський із хором записали платівку на «Мелодії» творів Миколи Леонтовича зовсім у новій, оригінальній манері співу, розширяючи виконавські межі свого творчого колективу.
Авдієвський очолював Національну музичну спілку, яку ініціював. Завдяки Анатолію Тимофійовичу були започатковані хорові фестивалі, де відкривалися нові імена. Тисячі концертів Хор ім. Г. Верьовки провів, як у найпрестижніших залах, так і у простих клубах, площах міст і завжди мистецтву колективу лунали овації слухачів. Авдієвський був людиною, до якої тягнулися митці і шанувальники української пісні. У нього починав свою творчу стежку Євген Савчук (нині багаторічний художній керівник легендарної капели «Думка», педагог НМАУ). У хорі засвітилася зірка славетної співачки Ніни Матвієнко. Він благословив диригента Людмилу Байду – керівника відомого жіночого хору «Павана» і багатьох інших.
Анатолій Авдієвський дуже тепло ставився до всіх своїх помічників. Два роки тому я готувала буклет про маестро до його 80-річчя. Ходила на репетиції хору і це були справжні майстер-класи. Він умів навчити слухачів не тільки зрозуміти пісню, а у кожній інтонації ювелірно відшліфувати ноту, слово, і пісні ставали «перлинами». До речі, прочитавши підготовлений мною ювілейний буклет, Анатолій Тимофійович зробив тільки одне зауваження – попросив, щоб додати у тексті про його команду. Він сприймав Хор ім. Г. Верьовки, як велику мистецьку родину, де кожен віддавався на 100% улюбленій справі.
Авдієвський підносив народну пісню, як високий витвір світового мистецтва. В одному з інтерв‘ю він сказав: «Народ наш мудрий і такі ж його пісні. Це не лише високохудожня цінність, а наша історія. Без розуміння і поваги до цього феномену наші патріотичні гасла нагадуватимуть бурю у склянці води»… Маестро все життя служив народній пісні. У пам‘яті він залишиться, як дивовижний диригент і як чародій української пісні. Дякувати Богу, що до його ювілею на Українському радіо вдалося записати чотири диски, які називаються «Майстер-клас із Анатолієм Авдієвським».
Так, його забрав Господь до себе, але він буде жити в українських піснях, записах і в пам‘яті людей.
Євген СТАНКОВИЧ, композитор:
– Це велика втрата для України! Адже Анатолій Авдієвський утілював цілий пласт українського музичного мистецтва. Його багаторічна праця залишила величезний слід у розвитку національної культури.
Ми втратили могутнього, надзвичайно обдарованого митця якраз на активній фазі працездатності для музичної культури України.
Мирослав СКОРИК, композитор:
– Ми всі сумуємо, що так сталося! Смерть нашого корифея — неоціненна втрата для української музичної культури.
Автор: Тетяна Поліщук
Колективи: Національний заслужений академічний український народний хор імені Г.Г. Верьовки
Діячі мистецтв: Анатолій Авдієвський
Джерело: Газета «День»
|