| Стаття |
|
|
|
|
Згадаємо «Кобзаря у фраку»
27 грудня, субота
Поширити у Facebook
27 грудня виповнюється 135 років від дня народження Василя Ємця - бандуриста-віртуоза, "кобзаря у фраку", письменника, бандурного майстра, учасника визвольних змагань 1917-1921 рр. (1890-1982).
Понад сто років тому гетьман Павло Скоропадський сприяв тому, щоб з’явилася перша Капела кобзарів, яка мала назву "Кобзарський хор". Її очолив Василь Ємець. Це був перший мистецький професійний колектив в Україні.
3 листопада 1918 р. у Києві під керівництвом Василя Ємця з тріумфом відбувся перший концерт "Кобзарського хору". Виступав перед вояками Армії УНР, за ці концерти згодом був нагороджений орденом Залізного Хреста. У листопаді 1919 р. міністр освіти УНР Іван Огієнко направив Василя Ємця за кордон у концертне турне, щоб ознайомив "європейське громадянство з національним українським музичним інструментом - кобзою", і для того, щоб урятувати йому життя. Більше в Україну він не повернувся.
Василь Ємець постійно працював над удосконаленням бандури. Здійснив свою давню мрію "зробити наш національний інструмент приступним до грання класичної музики". Змайстрував подвійну бандуру на 62 струни і виконував на ній не лише народні пісні й думи, але й твори Бетховена, Моцарта, Чайковського, Шопена, Лисенка. Репертуар маестро становив близько 200 творів.
Народився Василь Ємець в с.Жаборівці (нині смт.Шарівка на Харківщині). У батьківському домі він часто слухав спів кобзарів. У малого Василька були мандоліна, балалайка і гітара, а він мріяв про кобзу. Без відома батька на власно зароблені гроші купив бандуру. У 1911 р. в Охтирській гімназії Василь розпочав свою творчу кар’єру.
Після закінчення гімназії вступив на фізико-математичний факультет Харківського університету і одночасно вчив гри на бандурі студентів. На запрошення бандуриста-віртуоза М.Богуславського поїхав у вільний час на Кубань і заснував там "Першу кубанську кобзарську школу". Після двох років навчання через публічні демонстрації проти царського уряду змушений був продовжити навчання у Московському університеті. У 1914 р. з успіхом виступав на всеслов'янському концерті, а через два роки відбувся дебют Василя Ємця на сцені Великого імператорського театру, після якого преса назвала його віртуозом.
Одночасно Василь Ємець продовжив музичну освіту. Мав і своїх учнів. У 1917-1918 рр. вчителював у жіночій гімназії в Сосниці.
В січні 1918 р. у складі Бойового куреня військового міністерства УНР брав участь в обороні Києва від більшовицьких військ Муравйова, потім служив у 4-му піхотному полку імені гетьмана Петра Дорошенка 1-ї козацької Синьої дивізії. У 1918 р. в Києві за сприяння гетьмана Павла Скоропадського організував Кобзарський хор, пізніше названий Першою державною капелою бандуристів України.
У своїй книзі "Кобза та кобзарі" висловив надію, що мине лихоліття й український народ матиме свою державу. На еміграції в Берліні і Празі продовжив навчання в консерваторіях. У 1923 р. в Празі заснував Другу капелу бандуристів, де навчалося близько 50 учнів. У 1924 р. отримав запрошення повернутися в Україну, але відмовився від нього. Гастролював у Чехословаччині, Німеччині, Бельгії, Литві, Польщі, Франції, Канаді, США. Концерти завжди проходили з величезним успіхом. Він був першим українським митцем, який виступав з бандурою в Голлівуді.
Як писала у 1930 р. газета "Український голос" (Вінніпег), "бандура в руках Василя Ємця говорить майже людською мовою, … як химерний Шевченків бандурист Перебендя, бандура Ємця так само химерно вміє переходити з плачу на сміх, а зі сміху на плач". Довгим і насиченим було життя професора Василя Ємця.
Він дивував світ своєю майстерністю гри на бандурі, його голосом співала Україна на найкращих столичних сценах світу.
Василь Ємець - автор низки праць про кобзарів і кобзарське мистецтво.
|