Коли суперництво... об’єднує | Music-Review Ukraine
Головна
Стаття
Коли суперництво... об’єднує
Магера Сергій
Штонда Тарас
Ковнір Сергій
Коли суперництво... об’єднує
Під завісу сезону «Тріо басів» представили в Національній опері України першу сольну програму, яка відбулася з аншлагом і приголомшливим успіхом
18 липня 2013, четвер
Поширити у Facebook

"ТРІО БАСІВ" (ТАРАС ШТОНДА,СЕРГІЙ КОВНІР І СЕРГІЙ МАГЕРА)  ФОТО БОРИСА КОРПУСЕНКАКонцерт складався з ретельно підібраних номерів, аби продемонструвати вокальні можливості кожного з учасників окремо, привабливість загального басового ансамблю, а також жанрове розмаїття (від комічного до трагічного) оперних дуетів з різними голосами — сопрано, мецо-сопрано і тенор.

Вечір відбувся з аншлагом.

Баси не співали в унісон, не дублювали один одного чи своїх персонажів, тобто не «розтроювалися», а знаходили нюанси, аби колоритніше розкрити своїх героїв.

Дебют «Тріо басів» у складі солістів столичної опери, народних артистів України Сергія Магери і Тараса Штонди та лауреата міжнародних конкурсів Сергія Ковніра відбувся у лютому на концерті, присвяченому 200-річчю від дня народження Семена Гулака-Артемовського, передрікаючи бас-тріо успіх. Так воно і сталося. Проектом зацікавилося телебачення, а нещодавній виступ на Софійській площі на честь дня Києва підтвердив і додав популярності артистам. Ініціатором створення тріо виступив Тарас Штонда, ідеологом — концертмейстер Анастасія Титович, а в процесі створення програми до співавторства підключилися режисер Анатолій Солов’яненко, диригент Алла Кульбаба, а також концертмейстери Костянтин Фесенко і Світлана Орлюк.

У концерті 3 липня, крім басів, виступили їхні колеги — солісти театру — Сусанна Чахоян, Алла Родіна, Марія Березовська, Іван Пономаренко і Андрій Романенко. Після програми ми зустрілися з одним із учасників тріо — басом Сергієм Ковніром. Цей артист за десять років роботи солістом Національної опери переспівав практично увесь басовий репертуар, отримав почесне звання «Заслужений артист України».

Його потужний, впевнений і тембрально насичений голос у поєднанні з голлівудською зовнішністю і стриманим артистизмом завжди бере у полон слухачів. Ковнір починав свій творчий шлях із невеликих партій, а працездатність, помножена на природний талант, і любов до обраної професії дали гарний результат. Потужний потенціал вокаліста розгледіла його педагог — легендарна Євгенія Мірошниченко, і дуже скоро Ковнір увійшов до когорти виконавців центральних партій, і не тільки на київській сцені, а й на багатьох оперних майданчиках світу, серед яких Михайлівський театр у Санкт-Петербурзі, Ризька та Казанська опери, уславлена сцена Зальцбурзького фестивалю.

Простий перелік виконаних Сергієм Ковніром партій дасть повне уявлення про діапазон його вокальних можливостей, про здатність до перевтілення, але найпереконливішим буде назвати ті, що складають справжню басову антологію: Собакін і Малюта Скуратов у «Царевій нареченій», цар Салтан у «Казці про царя Салтана» М. Римського-Корсакова, Пімен у «Борисі Годунові» М. Мусоргського, Гремін у «Євгенії Онєгіні», король Рене в «Іоланті» П. Чайковського, Старий циган в «Алєко» С. Рахманінова, дон Базиліо в «Севільському цирульнику» Дж. Россіні, Тимур в «Турандот» Дж. Пуччіні, Спарафучіле в «Аїді», Банко в «Макбеті», Фернандо в «Трубадурі», Філіпп II у «Дон Карлосі» Дж. Верді, Альвізе в «Джоконді» А. Понкіеллі, Оровезе в «Нормі» В. Белліні, Раймондо в «Лючії ді Ламмермур» Г. Доніцетті, Командор у «Дон Жуані» В. А. Моцарта... Крім оперних, він співає партії баса у складних вокально-симфонічних творах: Чотирнадцятій симфонії Д. Шостаковича, у реквіємах Дж. Верді та В. А. Моцарта. У кожній з них співак домагається вокальної і акторської досконалості, чому завдячує концертмейстеру Костянтинові Фесенку, з яким працює з першого ж дня роботи в театрі.

Сергій закінчив Національну музичну академію України ім. П. І. Чайковського 2006 року, але в театрі співав вже після третього курсу, а до того ще встиг попрацювати рік солістом Будинку органної музики у Дніпропетровську, у київському Державному академічному музичному театрі для дітей та юнацтва. Протягом усього навчання у консерваторії, здається, він постійно десь виступав. Сергій — лауреат безлічі конкурсів: «Голосу України» (Київ, 2001), Міжнародного музичного конкурсу ім. М. Лисенка (Київ, 2002, ІІІ премія), Всеукраїнського конкурсу-огляду за програмою «Нові імена України» (2002), Всеросійського конкурсу оперних співаків «Санкт-Петербург» (2003, І премія), Міжнародного конкурсу вокалістів ім. Б. Гмирі (Київ, 2004, І премія та Золота медаль), Всеукраїнського конкурсу молодих виконавців «Юність Дніпра» (Дніпропетровськ, 2004, ІІ премія), Міжнародного конкурсу оперних співаків Г. Вишневської (Москва, 2007, ІІІ премія).

А народився співак у простій робочій сім’ї у Дніпропетровську, закінчив музичну школу по класу баян, навіть почав опановувати у професійно-технічному училищі професію газоелектрозварника, та все ж за покликом долі вступив до музичного училища на вокальний факультет до Миколи Герасименка. Цей педагог, лауреат Міжнародного конкурсу у Тулузі, який стажувався у театрі «Ла Скала» і дав своєму учневі путівку в професійне життя. Потім Сергій закінчив Київську консерваторію.

По-різному складалася творча доля молодого співака в театрі, були періоди злетів і затишшя, але він ніколи не сидів, склавши руки. Багато їздив, співав у інших театрах.

Ковнір неодноразово брав участь у всесвітньо відомих Шаляпінських фестивалях. Протягом останніх чотирьох років на цій сцені Сергій Ковнір заспівав партії, про які тільки мріяв до того: Пімена в «Борисі Годунові», Феррандо в «Трубадурі», Раймондо в «Лючії ді Ламмермур», Бонзи в «Мадам Баттерфлай», Спарафучіле в «Ріголетто», Греміна в «Євгенії Онєгіні». На цю останню партію його запрошували і до Михайлівського театру, і до Риги. Приємно, що між співаками існує не тільки конкуренція, а й взаємодопомога. Так, до Казані Сергій потрапив завдяки рекомендації колеги по київській сцені Тараса Штонди, а тепер, коли став там бажаним гостем, і сам рекомендує своїх колег на постановки: Дмитра Кузьміна, який блискуче виступив у партії Ленського, а також заспівав Самозванця в «Годунові», Аллу Родіну — співала Віолетту у «Травіаті», якою диригувала наша ж Алла Кульбаба...

Останні два роки і на рідній сцені Сергій Ковнір запрацював напружено і плідно. Він блискучо виконав партії короля Рене в «Іоланті» і Філіпа ІІ у «Доні Карлосі», наближається до заповітної мрії кожного баса — відточує партію Бориса Годунова, сподіваючись на те, що у наступному сезоні винесе її на суд публіки. Особливою сторінкою у біографії артиста стала участь у творчому проекті «Тріо басів», значно розширивши аудиторію його прихильників. Літом Ковнір разом із колегами Штондою і Магерою хоче підготувати нові номери до концерту басів. А остання програма вокалістів стала однією з найяскравіших сторінок 145-го театрального сезону Національної опери. Чи буває дружба серед артистів, коли кожен вважає себе зіркою? Так — кажуть учасники «Тріо басів», підтримуючи один одного на сцені, а їхнє суперництво лише додає колориту на виступах.


Автор: Лариса Тарасенко
Виконавці: Сергій Магера, Тарас Штонда, Сергій Ковнір
Концертна організація: Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка
Концертний зал: Глядачевий зал Національної Опери України
Джерело: Газета "День"



Інші:

Правила ринку: агент Линів пояснив, чому диригенти виконують твори російських композиторів
В Мюнхені запрошують на «Страту» та «Дванадцяту ніч»
Національна опера України поставить оперу "Конотопська відьма"
Українська опера Chornobyldorf виборола Премію Королівського філармонічного товариства
А ви знали, що Шевченко міг би стати й відомим музикантом?
Премʼєри в імʼя Перемоги
ЛІТЕРАТУРА З МУЗИКИ, МУЗИКА З ЛІТЕРАТУРИ
«Незламні»: музичне послання українців у другу річницю початку повномасштабної війни
«Десять років чекаємо на перемогу»: історія оркестру, який двічі з дому вигнала війна
Найкращий концерт Кіровоградської філармонії - попереду. Він буде присвячений Дню перемоги!
Музичні інструменти змінили на автомати: історії артистів театру Одеси
Оновлений репертуар, літній фестиваль та інтерактивна "Ластівка Щедрика": майбутнє Івано-Франківської філармонії в баченні Володимира Рудницького
Змінив пуанти на армійські берці: згадаймо артиста балету Ростислава Янчишена
"Музичні вечори у будинку родини Мейтусів"
«Для мене дім – там, де серце» – Віктор Рекало, автор музики до балету про вимушену міграцію «Дім»
Як розтопити «Крижане серце»?
В Одеській опері відновили незвичайну виставу
Хмельницький фаховий музичний коледж ім. В.І.Заремби: 65 років від дня заснування
До дня Соборності: в Національній опері представлять всеукраїнський музичний проєкт
Як доктор мистецтвознавства став... диригентом
Досліджуємо славні сторінки бандурного мистецтва
На Волині в Горохові привітали з 80-річчям відомого композитора
Роман Орленко-Прокопович - ім’я між забуттям і легендами
“Пісні для України” з Лондона
“54 хвилини до Різдва”
Диск "Зимовий шепіт" від піаністки Віоліни Петриченко
Українські переклади лібрето світових опер в Україні
Військовий зі Львова випустив альбом фортепіанної музики, яку створив на передовій
Раду Поклітару - герой книжки
Сенсаційні знахідки та версії Трипільської культури - “ світової колиски”
У Львівській філармонії визначили переможців Конкурсу молодих вокалістів імені Сліпака
Концерт-реконструкція «Гай, Рожество!»
Сторіччя Балетної трупи Одеської опери
Харизматичний диригент українського походження, який втілив "американську мрію": хто такий маестро Леонард Бернстайн
"Вистави ще немає, але є кредит довіри": продюсерка Opera aperta про співпрацю з міжнародним фестивалем O.Festival
В Ужгороді відкрили мініскульптуру на честь графа Нандора Плотені
Понад 200 народних пісень: де шукають і кому співають солістки ансамблю "Антонівчанка" з Прилуччини
8 неочікуваних речей, що носять ім’я Шопена
Фридерик Шопен та Микола Лисенко: точки перетину
Згадуємо Миколу Колессу
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
21.jpg