|
|
VIVERE MEMENTO!
концерт «Школа Мирослава Скорика»
Сьогодні
Поширити у Facebook
«Лиш боротись значить жить…
Vivere memento! »
Іван Франко
Постлюдією цьогорічного XXXVI Міжнародного фестивалю «Київ Музик Фест» став концерт «Школа Мирослава Скорика» (7 жовтня. Будинок Архітектора).
Як відомо, Мирослав Скорик був не лише геніальним композитором, а й видатним педагогом. Його викладацька діяльність тривала понад півстоліття (розпочав ще в далекому 1964 році; після закінчення аспірантури став викладати композицію у Львівській консерваторії). Від 1966 р. М. Скорик вів клас композиції у Київській консерваторії, «підхопивши» його у спочилого Бориса Лятошинського. У 1984 році здобув учене звання професора. Відтоді ж очолив кафедру композиції одразу в двох провідних музичних вишах і понад 30 років ділив життя між Львовом і Києвом. Відтак він створив власну потужну школу, яку становлять провідні українські композитори (серед них – Вадим Ільїн, Іван Карабиць, Олег Кива, Ярема Якуб’як, Євген Станкович та інші).
У нинішньому концерті твори Мирослава Скорика постали в діалозі з композиціями його учнів середнього покоління. При тому всі вони (докладніше про кожного – далі) – напрочуд яскраві й також (кожен по-своєму) видатні. Очевидно, в тому й полягає найвища педагогічна майстерність – розвивати талант, виховувати високий професіоналізм, підтримуючи індивідуальність. Тим-то його всі учні є вкрай самодостатніми й успішними.
Колись незабутня Анна Гаврилець, яка закінчила у М. Скорика аспірантуру в Києві, в розмові зі мною зазначила: «Мирослав Михайлович радив розпочинати твір з пошуку “інтонації” (читай – теми, але, щоби вона була особливою, «проспіваною»): знайдете гарну інтонацію – вийде гарний твір». Ці слова пригадалися під час звучання в цьому концерті її меморіальної композиції «Canticum» (2000), сповненої скорботних інтонацій, «проспіваних» струнними інструментами «впівголоса» що додавало музиці особливої вишуканості й делікатності. І дійсно: наскільки різнилися всі представлені в програмі твори, настільки їх об’єднувало «проспіване» інтонаційне зерно і яскраве емоційне забарвлення. Звісно, наше трагічне сьогодення визначило й зміст обраних композицій, написаних у різні роки.
Національний камерний ансамбль «Київські солісти» під орудою Антонія Кедровського визначив «камерний» жанр представлених творів. Насамперед – парад «Диптихів». Хрестоматійний «Диптих» М. Скорика, який відкрив концертну програму, нагадаю, був написаний 1993 року під час перебування Маестро у США спеціально для струнного Квартету імені М. Леонтовича (з його учасниками композитора пов’язувала багаторічна дружба, вони ж уперше його й виконали). Згодом композитор зредагував «Диптих» для струнного оркестру, і в цій версії твір набув масштабності й звукової «щільності». У «єдності протилежностей» скорботного «Lamento» («Плач») і драматичного «Perpetuum mobile» («Вічний рух»), з прозорими «нагадуваннями» про споріднене за настроєм «Adagio» Томазо Альбіноні, відчитувалися звуки борні й утрат.
За першим набутим фахом Віктор Степурко – хормейстер, композиція у класі Скорика стала другою його спеціальністю, а фактично покликанням. До композиційної форми диптиха Степурко часто звертається в різних (переважно в хорових жанрах). Його «Диптих» для віолончелі і струнних (2020, соліст - Андрій Александров) переключив слухачів у баладну сферу.
Епічне віолончельне соло-«зачин» підхоплює й розиває оркестр. А в танцювальних ритмах другої частини (гостроти додають pizzicato струнних) вчувалися явні апеляції до Скорикового «Гуцульського триптиху».
«Диптих» (2023) Богдани Фроляк (до речі, молодшої сестри Анни Гаврилець), яка у Львівській консерваторії перейшла в клас М. Скорика після раптового відходу в засвіти її першого педагога з композиції Володимира Флиса, розчулив особливою щемливою інтонацією. Настрій світлої печалі панує в цій композиції.
Прикметно, що важливе місце в драматургії твору посідає віолончельна каденція. Тематична єдність об’єднує, «цементує» всі епізоди.
«Ламентозну» лінію концерту завершили «Паралелі» (2019) Михайла Шведа – переосмислення трагічних подій Революції Гідності (в основі твору – лемківський реквієм «Плине кача»). Однак тема пісні в цій дуже лаконічній, цілісній мініатюрі «розібрана» на окремі короткі мотиви. Це додає до щему й скорботи відчуття сум’яття й тривожності, проте залишає надію на оптимістичне завершення.
Осібно місце в загальному «меморіально-скорботному» ряду посіли жанрові композиції Віктора Теличка. Він, до речі, також здобував у класі М. Скорика другий фах (після фортепіано). Його «МузИки» з характерними гуцульськими мотивами й ритмами та реґтайм «Dandy Rag» в дусі Скотта Джопліна були явним «музичним приношенням» Учителю.
Знаменитий «Танець» із «Гуцульського триптиху» (1965) на теми з кінострічки «Тіні забутих предків» Мирослава Скорика, на мій погляд, мав би бути ефектним завершенням цієї вкрай цікавої, емоційної та пізнавальної програми. Однак, за драматургічною концепцією організаторів, прозвучав він усередині другого відділу, посиливши контраст із наступним скорботним твором Б. Фроляк.
Але все одно був найяскравішим, блискуче зіграним. Взагалі, і цього разу «Київські солісти» були «на висоті»: і в технічному, і в емоційному плані. А артистизм диригента Кедровського (графічний «рисунок» його жесту мимоволі привертав погляд) заслуговує на окрему увагу. Як і блискучі коментарі відомої ведучої і продюсерки Українського радіо Галини Бабій та теплі спогади композиторів про Вчителя.
«Vivere memento!» («Пам’ятай про життя!») – так символічно назвали колись меморіальну книжку спогадів і статей, присвячених Іванові Карабицю (як ми вже зазначали, – теж учневі М. Скорика, у творчому спадку якого, до речі, є також і п’єса «МузИка», написана для видатного скрипаля Анатолія Баженова). Vivere memento!» – знаменитий, програмний для української нації вірш Івана Франка, рядки з якого я навела як епіграф до цієї статті: за право жити вільним потрібно боротися.
Попри біль утрат. «Vivere memento!» – проголошую і я головну ідею концертної програми «Школа Мирослава Скорика».
Життя продовжується, дякуючи ЗСУ!
Будьмо!
Автор: Ірина Сікорська
Фото: Юрій АМЕЛІН
Колективи: Національний камерний ансамбль "Київські солісти"
Диригенти: Антоній Кедровський
Композитори:Мирослав Скорик, Євген Станкович, Віктор Степурко, Богдана Фроляк
Діячі мистецтв: Галина Бабій
Концертна організація: UKR Artists
Концертний зал: Концертний зал Будинку архітектора
Конкурс (фестиваль): Міжнародний музичний фестиваль "Київ Музик Фест"
|