| Огляд |
|
|
|
|
Піаністи правлять бал!
Враження від ХХV «Харківських асамблей»
8 листопада 2018, четвер
Поширити у Facebook
За традицією, що склалася, щороку Міжнародний фестиваль «Харківські асамблеї» змінює героїв свого музичного свята: Моцарт, Чайковський, Берліоз, Шуберт, Бетховен, Брамс. Але такого героя (точніше, героїні) ще не було на фестивальних афішах! Нині згадали про Клару Жозефіну Шуман-Вік (1819—1896 рр.), дружину видатного класика, яка була відомою піаністкою, першим виконавцем творів Роберта Шумана, а також вона сама писала музику. Цього разу девіз музичного форуму: «Жінка у мистецтві: муза, майстерність, легенди...»
Справді, є багато легенд, пов’язаних із Кларою Шуман (як піаністка вона виступала під дівочим прізвищем Вік) і майже всі — правдиві. Судовий процес проти рідного батька, який заборонив їй шлюб із Робертом Шуманом, Клара виграла. Довела, що жінка може створювати гарну музику. Народивши багато дітей від Шумана і будучи Музою маестро, дала привід говорити про свої явні, але, ймовірно, платонічні зв’язки з юним композитором Йоганнесом Брамсом. Розгадки цієї таємниці ми вже не дізнаємося: Брамс після смерті Клари втопив у Рейні все їхнє листування. А раніше вже божевільний Роберт Шуман туди ж кинув обручку перед спробою вкоротити собі віку.
Зрозуміло, упродовж трьох фестивальних тижнів у концертах звучали і твори Клари (її музику дуже тонко втілила Марія Бондаренко) і музика Шумана, Брамса, їхніх сучасників та співвітчизників. Акцент у репертуарі був очевидний: на цих асамблеях бал правили піаністи. Адже фортепіанною була й музична аура ХIХ ст., якою просякнуті нинішні асамблеї починаючи з відкриття, де виконував соло у фортепіанному концерті Брамса Вольфганг Манц із Нюрнберга, і до закриття, де диригував і грав концерт Шумана піаніст і диригент із Швейцарії Костянтин Ліфшиц. До речі, до останнього концерту протягнулася арка з перших «Харківських асамблей»: К. Ліфшиц грав там п’ятнадцятирічним підлітком, а зараз він значно виріс як музикант — в історії фестивалю таких прикладів багато. До речі, його брат, віолончеліст Євген Ліфшиц, який нині мешкає у США, перед концертом на асамблеях теж добрим словом згадував Харків і своїх батьків, які дали йому чудове музичне виховання.
Певно, у слухачів майбутніх концертів не раз буде привід згадати переможців нинішнього конкурсу піаністів і вокалістів, що відбувався в рамках фестивалю. Як завжди, були на висоті вихованці класу Тетяни Вєркіної, організатора і натхненника музичного форуму. А члени журі піаністів — Вільям Фонг (Великобританія), Юстас Дваріонас (Литва), Стефанія Аргентьєрі (Італія), Пабло Гальдо (Іспанія) були на «Харківських асамблеях» не лише суддями, а й показали себе блискучими концертуючими музикантами — кожен продемонстрував свій стиль, школу, підхід до репертуару.
Так, С. Аргентьєрі зробила слухачам чудовий дарунок, зігравши в клавіра бенде п’єсу видатного українця Сергія Борткевича (його зараз шанують у всьому світі, а в Італії навіть видали монографію про нашого композитора). Нагадали про себе і яскраві піаністичні таланти України — киянин Юрій Кот і представник молодшого покоління Антоній Баришевський. Його виступ на «Харківських асамблеях» спричинив небувалий ажіотаж і став справжньою творчою подією. Баришевський, зізнаючись у пристрасті до творчості сучасних композиторів, з не меншим успіхом грає твори пізнього Бетховена, який вже був майже глухим і пройшов складні життєві випробування. Безперечно, це новий погляд на твори класика, пронизаний емоціями сучасної людини і власним досвідом пізнання світу.
Звичайно, «Харківські асамблеї» — фестиваль не лише для шінувальників фортепіано. Так, його постійний учасник, віолончеліст Денис Северин влаштував яскраве й оригінальне музичне дійство, на яке запросив чотирьох майстрів із різних країн і назвав «Віолончельний вернісаж». Звучав гітарний оркестр під орудою Володимира Доценка, орган Станіслава Калініна, голоси наших та зарубіжних вокалістів, проводилися камерні тематичні вечори, зокрема Шубертівського товариства.
Фестиваль, названий старовинним словом «асамблеї», справді відкриває вікно у музичну Європу, щороку підтверджуючи репутацію Харкова як великого центру художньої культури і освіти.
Автор: Олександр Чепалов
Джерело: Газета День
|