| Огляд |
|
|
|
|
Львівська прем’єра «María de Buenos Aires»
Сьогодні
Поширити у Facebook
«Марія з Буенос-Айреса» у постановці Евгена Лавренчука просто фантастична. Найвищих похвал заслуговують артисти Театру Курбаса — пластичні, динамічні, досконалі. Оркестр (це ж опера!) неперевершений (ні, не бандонеон — при всій його важливості — тримає все, а скрипка і клавіші).
Втім, музика Пʼяццоли — тільки привід. Оте жагуче танго стає сполучною ланкою між двома світами. І другий світ — «Танго смерті» Винничука. З Янівським табором, масовими стратами, і оркестром, що грає під час розстрілів…
Одна з найсильніших метафор вистави — довжелезна стрічка, що тягнеться за Марією, утворюючи щось на кшталт стрічки Мебіуса. І ти не знаєш, на якому боці перебуваєш зараз. Де ти — у Буенос-Айресі чи у Львові? І взагалі, хто ти?
Божевільний світ. Банальність зла. Необхідність і неможливість (?) вибору.
І знову, через музику, до метафори. Тепер ця стрічка перетворюється на стрічку конвеєра. Конвеєра смерті. Пари взуття, що рухаються ним, викликають асоціації з памʼятником євреям в Будапешті — там на набережній Дунаю стоять у ряд відлиті у бронзі стоптані мешти, дитячі сандалики, жіночі туфлі, якісь чоботи… Тільки тут останнім виїжджає револьвер.
Дурдом. Оргія. Три розпʼяття. Конвульсії тіл на електричних стільцях чи пляски святого Вітта. Кабаре. Спроби добитися відповіді на питання «що вас турбує?» Танець скелетів. Іспанська. Українська. Проїзд на ровері сьогоднішнім Львовом. Вісім сторінок втраченого трактату 1640 року. Калькбренер. Арендт. Йосько Мількер. Астор Пʼяццола…
На якому боці ленти Мебіуса ми зараз? Адже в танго пристрасть поєднується з невимовною тугою. Ерос з Танатосом. Смерть з народженням.
Народженням Марії…», - написав на своїй сторінці у facebook знаний музикознавець Юрій Чекан.
|